Впустивши Ісуса до свого човна, можемо плисти житейським морем без страху, проганяючи песимізм і розчарування. На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи євангельську розповідь про чудесну риболовлю.
Чи дозволяємо Ісусові ввійти до човна нашого життя? Над цим запитанням Папа Франциск спонукав замислитися прочан, які в неділю, 6 лютого 2022 р., прибули опівдні на площу Святого Петра на молитву «Ангел Господній». У центрі його роздумів була подія, що трапилася на березі Галилейського озера, про яку розповідає євангелист Лука. Оточений натовпом, Ісус прибув на берег, де розчаровані невдалою нічною ловитвою рибалки полоскали сіті. Христос увійшов до човна Симона, сказав йому відплисти на глибінь і закинути сіті…
Ночі порожніх сітей
Святіший Отець зазначив, що Ісус увійшов до човна, аби з нього навчати. Він обрав човен, який після ночі трудів і розчарування повернувся до берега порожнім. За словами Наступника святого Петра, це є прекрасний образ нашого життя: «кожного дня човен нашого життя відпливає у щоденні труди», стараємося «рибалити на глибині», розвивати мрії та проекти, але часто, як Петро, переживаємо «ночі порожніх сітей», тобто, розчарування від того, що докладені зусилля не приносять сподіваних результатів…
Господь входить до нашого човна
І що робить Господь?
«Вирішує ввійти саме в наш човен. Саме звідтіля Він хоче звіщати світові Євангеліє», – відповідає Папа, підкреслюючи, що той «символ нашої неспроможності» стає проповідальницею, з якої Він звіщає Своє слово. Господеві подобається входити до човна нашого життя тоді, «коли ми не маємо що Йому запропонувати», бо тоді Він наповнює наші серця Своєю присутністю, «послуговується нашою вбогістю, щоби звіщати Своє багатство, нашими злигоднями, щоби проголошувати Своє милосердя».
«Пам’ятаймо: Бог не хоче круїзного лайнера, Йому вистачає вбогого потрощеного човна, лише б Його прийняли», – сказав Святіший Отець, спонукаючи замислитися над тим, чи ми дозволяємо Ісусові ввійти до човна нашого життя. Чи готові віддати Йому до розпорядження те незначне, що маємо? Іноді можемо почуватися негідними Його, бувши грішниками, але «це виправдання не подобається Господеві», бо Він є «Богом близькості», Який шукає не перфекціонізм, а прийняття.
Відплисти на глибінь з Ісусом
Завершивши Свою проповідь, виголошену з Петрового човна, Ісус каже йому відплисти та закинути сіті. Це не був час на ловитву, але Симон довірився Ісусові. «Він не покладається на стратегії рибалок, які добре знав, але на новизну Ісуса», – зауважив Наступник святого Петра, вказуючи на те, що схожі речі відбуваються з нами: якщо приймемо Господа в своє життя, то зможемо відплисти на глибінь. І коли ми з Ісусом, то «пливемо житейським морем без страху», не піддаємося розчаруванню, коли немає жодного улову, не здаємося, мовляв, «вже нічого більше нема щоб робити».
«В особистому житті, як і в житті Церкви та суспільства, завжди є щось прекрасного та мужнього, що можна зробити. Завжди можемо розпочати наново, завжди Господь запрошує нас повернутися в гру, бо Він відкриває нові можливості», – сказав Папа, заохочуючи прийняти це запрошення, прогнати песимізм та відплисти на глибінь з Ісусом. «Молімося до Марії: нехай же Вона, що прийняла Господа до життєвого човна як ніхто інший, підбадьорює і заступається за нас», – побажав він.
Vatican NEWS
